24 лютого 2022 року. Темрява, яку розірвали вибухи. День, що змінив усе.
Саме прикордонники 4-го загону першими зустріли ворога на державному кордоні у Харківській області. Першими прийняли удар. Першими стали на шляху російської навали. Без страху. Без кроку назад. Бо за спиною – Україна.
Чотири роки повномасштабної війни. Чотири роки болю і втрат. Чотири роки незламної стійкості.
Стійкість – у поглядах тих, хто тримає позиції. Міць – у руках, що впевнено тримають зброю. Сила – у серцях, що б’ються за синьо-жовтий прапор.
Харківщина вистояла, бо вистояли її захисники. І там, де ворог сподівався зламати – він зустрів стіну.
4-й прикордонний загін – це символ витримки й професійної міці. Це люди, які з перших хвилин вторгнення стали щитом держави, і залишаються ним сьогодні.
Ми б’ємо ворога. І будемо бити до повної Перемоги. Бо наша сила — в єдності. Наша стійкість – у любові до України.
Чотири роки повномасштабної війни. Чотири роки болю і втрат. Чотири роки незламної стійкості.
Стійкість – у поглядах тих, хто тримає позиції. Міць – у руках, що впевнено тримають зброю. Сила – у серцях, що б’ються за синьо-жовтий прапор.
Харківщина вистояла, бо вистояли її захисники. І там, де ворог сподівався зламати – він зустрів стіну.
4-й прикордонний загін – це символ витримки й професійної міці. Це люди, які з перших хвилин вторгнення стали щитом держави, і залишаються ним сьогодні.
Ми б’ємо ворога. І будемо бити до повної Перемоги. Бо наша сила — в єдності. Наша стійкість – у любові до України.